Внутрішню справжність Людини найвиразніше віддзеркалює її рідна мова. Той, хто не володіє нею, випадає з історії та сучасності свого народу. Зрозуміти націю, зрозуміти її світовідчуття, менталітет, звичаї неможливо, не знаючи її мови. Адже різні мови світу – це не тільки неоднакові системи лінгвальної номінації, а й різні способи та напрямки культурного кодування − осмислення світу. «Світ Божий великий, і складається з окремих народів чи націй, і кожен народ — окреме закінчене ціле. І в тому й краса всесвіту, що народи зберігають свою окремішність, як на пишній луці кожна окрема квітка має свій окремий колір і запах», – писав наш перший ректор, щирий сподвижник українства Іван Огієнко. Відтак людство споконвіку намагається проникнути в таїну буттєвості мов, усвідомити силу слова, осягнути мистецтво володіння словом.
Кількасотрічне перебування українського народу в колоніальній залежності, постійний тиск, переслідування, зневажання призвели до нашої руйнівної і загрозливої мовчазної згоди на витіснення рідної мови, до духовної та культурної капітуляції. Низька мовна свідомість багатьох громадян держави, нерозвинене індивідуальне мовлення розмиває глибинні усталені структури нашого менталітету, нашого комунікативного досвіду, який налічує майже два тисячоліття.
Саме зараз треба не втратити часу, щоб розбудити українське безпам’ятство, створити культурно здорову і свідому українську націю. Націю, в якої рідна мова не існувала б лише з обов’язку або ситуативно, а процвітала б як мова державна, як духовний оберіг, який розбудить і увічнить найтонші порухи душі українського народу.
Зі святом вас, любі Українці! Розчистьмо свої духовні живильні джерела, позбудьмося колоніального намулу і зміцнюймо успішною працею нашу Соборну Українську Україну!