Ви заходите до аудиторії під налаштування скрипки. Займаєте місце. Вам одягають на очі пов’язку. Просять тишу. Очі заплющуються.
Коло хати її запримітили,
Догадались, коли вже сідали,
Перестали тополі – як мітли…
Лиш листками іржаво ридали…
Таж виселили все село…
– Бо ж тут насипало такого було.
– А це що таке, я тебе питаю?
– Видно, з космосу щось занесло.
– Целофан – як скафандр, метляється скраю…
– Недобре в кабіні, сердито гуло.
– Два пришельці із космосу або, може, із НАТО?
– Курс на тополю іржаву. Тримайсь, стара хато!..
Ви уже ні викладач, ні студент, ані гість аудіовистави. Під звуки тремтячої скрипки, легкої сопілки та динамічної бандури, ви стаєте навіть не свідком, а ще одним героєм поеми «Чорнобильська Мадонна» Івана Драча. Голоси лунають зовсім поряд, ви повністю поринаєте в історію Чорнобильської трагедії, вимальовуються образи одинокої, нещасливої жінки Марії, порожньої вулиці та страх, який вчувається у кожній букві та кожному звуці…
Саме до 80-річчя від дня народження Івана Драча викладач кафедри української мови Монастирська Римма Іванівна зі студентами університету провела аудіовиставу «Чорнобильська Мадонна», у якій кожен міг стати слухачем та заглибитися у творчість українського поета.
Діана Грушанська